Просвітяни вшанували пам`ять І.Франка

28 травня 2016 року минуло 100 років від дня смерті, а 27 серпня 2016 року мине 160 років від дня народження Івана Яковича Франка. Без перебільшення, великого сина українського народу, Каменяра, що прокладав шлях майбутнім поколінням до достойного життя. Людини невтомної праці, що написала стільки творів, скільки не кожна людина в змозі прочитати за життя. Тому Постановою Верховної Ради України 2016 рік було проголошено в Україні Роком Івана Франка.

Золочів`яни, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, вирішили гідно вшанувати письменника, що був номінований на здобуття Нобелівської премії з літератури (на жаль, того ж 1916 року помер). 31 травня, у день, коли 100 літ тому на Личаківському кладовищі було поховано Івана Франка, поминальну панахиду на могилі Великого Каменяра відправив о.Юрій Галабуда. Квіти пам`яті, свічки - і якось мимоволі виникло бажання виконати пісню на слова І.Франка «Не пора», актуальність якої не вражає і сьогодні. Не змогли не відвідати могили В.Івасюка, І.Білозіра, Героїв Небесної Сотні. Особливо важко було бачити свіжі надгробки воїнів АТО, яких, на жаль, чимало.

Та незабутні враження залишилися після відвідин музею Івана Франка у Львові. Адже це будинок, збудований ним самим для своєї сім`ї, у якому письменник творив не один рік, примножуючи книжкові скарби нації. Щодо книжок… Коли заходиш у кімнату, до самої стелі заповнену стелажами з раритетними книгами, просто перехоплює подих! Свою бібліотеку Іван Якович почав збирати ще в юності й не полишав цього захоплення ніколи.

Особисті речі, сімейні традиції, розповіді про окремі епізоди життя – і ось уже перед нами не велична постать подвижника, що спав заледве кілька годин на добу, а обриси живого чоловіка з його болями і сумнівами, що мерз узимку в своєму «сальоні» і не мав грошей на пристойну сорочку, тому вдягав вишиванку до піджака (так і започаткував нову тенденцію в моді). Деталі, які не лише не применшують величі Івана Франка, а демонструють, яку силу волі мав цей титан духу, яких неймовірних зусиль докладав, щоби «не ридать, а добувати, Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі». Такі зустрічі залишають враження на все життя, збуджують національну пам'ять, надихають, просвітлюють.

Леся Сидорович, від Золочівського об'єднання

Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка